ревонути

РЕВОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Підсил. до ревну́ти.

— Віддай альбом! — ревонув Фінк над самим її вухом і вхопив чіпкими пальцями за край м’якої шкіряної палітурки (Загреб., Європа 45, 1959, 236);

Стукнули дверцята, ревонув мотор, плавно і легко машина покотилась вулицею (Збан., Переджнив’я, 1960, 93);

Хор ревонув «Со святими», і процесія рушила до брами (Вільде, Сестри.., 1958, 174).

Значення в інших словниках

1. ревонути — ревону́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. ревонути — -ну, -неш, док., розм. Підсил. до ревнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ревонути — РЕВОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Підсил. до ревну́ти. – Віддай альбом! – ревонув Фінк над самим її вухом і вхопив чіпкими пальцями за край м'якої шкіряної палітурки (П.  Словник української мови у 20 томах
4. ревонути — РЕВІ́ТИ (РЕВТИ́) (видавати гучні протяжні звуки), РУСТИ́ діал.; БУТІ́ТИ діал. (глухо); РИ́КАТИ (про тварин взагалі — сильно; перев.  Словник синонімів української мови