ревізор

РЕВІЗО́Р, а, ч.

1. Особа, яка здійснює ревізію (у 1 знач.).

— Розтрата… — І хто це виявив?.. — Прибув ревізор (Шиян, Баланда, 1957, 237).

2. Контролер в окремих ділянках служби руху.

Батько Попова був досить значний залізничний службовець — ревізор служби руху (Бойч., Молодість, 1949, 63);

Лісоруби їхали без квитків, і оце тепер збиралися ублагати ревізора (Вільде, Повнол. діти, 1960, 374).

Значення в інших словниках

1. ревізор — Австрійський акцизник [X]  Словник з творів Івана Франка
2. ревізор — ревізо́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. ревізор — -а, ч. 1》 Особа, яка здійснює ревізію (у 1 знач.). 2》 Особа, яку уповноважено перевірити діяльність, звітність підприємства, установи або організації. 3》 Контролер в окремих ділянках служби руху.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ревізор — Вивіряч, див. контролер  Словник чужослів Павло Штепа
5. ревізор — РЕВІЗО́Р, а, ч. 1. Особа, яка здійснює ревізію (у 1 знач.). – Розтрата... – І хто це виявив?.. – Прибув ревізор (А. Шиян). 2. Контролер в окремих ділянках служби руху. Батько Попова був досить значний залізничний службовець – ревізор служби руху (О.  Словник української мови у 20 томах
6. ревізор — ревізо́р (від лат. revisor – той, що перевіряє) 1. Службова особа, обов’язком якої є проведення ревізій, обстежень. 2. Особа, яку уповноважено перевірити діяльність, звітність підприємства, установи або організації.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. ревізор — КОНТРОЛЕ́Р (особа, що контролює чи перевіряє когось, щось); РЕВІЗО́Р (особа, що перевіряє правильність і законність діяльності підприємства, установи, службової особи тощо); ІНСПЕ́КТОР (посадова особа в державних установах, на підприємствах...  Словник синонімів української мови
8. ревізор — Ревізо́р, -ра, -рові; -зо́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. ревізор — рос. ревизор особа, що має повноваження провести ревізію.  Eкономічна енциклопедія