регламентація
РЕГЛАМЕНТА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Дія за знач. регламентува́ти.
Для дальшого поліпшення технології виробництва будуть продовжені роботи по вдосконаленню сталеплавильних процесів у напрямі їх регламентації (Наука.., 6, 1956, 12);
Наукова організація праці кожного керівника має починатися з чіткої регламентації розпорядку робочого дня (Рад. Укр., 10.I 1969, 2).
2. Сукупність правил, що регламентують, регулюють, обмежують чию-небудь діяльність.
За останні роки мистецтво театру, звільнене від догматичних регламентацій, йде шляхом бурхливого розвитку різноманітних стильових пошуків (Мист., 3, 1966, 31).
Словник української мови (СУМ-11)