резигнація

РЕЗИГНА́ЦІЯ, ї, ж., книжн., заст. Цілковита покірливість долі.

Виснажені болем, наші нерви отупіли; ми не говорили з собою нічого і з тупою резигнацією ждали ранку (Фр., IV, 1950, 497);

Сидів [Сидорчук] на лаві з покірно складеними на колінах руками, зібганими плечима, із страдницькою резигнацією в усій своїй позі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 100).

Значення в інших словниках

1. резигнація — Резигна́ція: — відмова від чогось, примирення з долею [29;30] — відмовлення від чогось, відречення [44-1] — Відречення [XX] Мені здається, що найбільша часть щасливих подруж основана іменно на тій обопільній взаємній резигнації...  Словник з творів Івана Франка
2. резигнація — резигна́ція іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови