реквізитний

РЕКВІЗИ́ТНИЙ, а, е, спец. Прикм. до реквізи́т 1.

Потроху помреж, складаючи реквізитні списки до чергової вистави, покинув звертатися до Агітпросвіту і передавав їх простісінько Князю Ковському (Смолич, Театр.., 1940, 47).

Значення в інших словниках

1. реквізитний — реквізи́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. реквізитний — [реикв'ізитнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
3. реквізитний — -а, -е, спец. Прикм. до реквізит 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. реквізитний — РЕКВІЗИ́ТНИЙ, а, е, спец. Прикм. до реквізи́т 1. Потроху помреж, складаючи реквізитні списки до чергової вистави, покинув звертатися до Агітпросвіту і передавав їх простісінько Князю Ковському (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах