реквізитор

РЕКВІЗИ́ТОР, а, ч., спец. Той, хто розпоряджається в театрі чи на кіностудії реквізитом (у 1 знач.).

Перукар вже клеїв бороду, реквізитор крутив мені цигарку, суфлер начитував скоренько забутий текст (Смолич, Театр.., 1940, 20);

Реальний світ розкрився перед митцями в такій розмаїтості,.. що іноді здається, їм не потрібні вже більше ні гримери, ні костюмери, ні реквізитори (Довж., III, 1960, 141);

Коли зйомки закінчилися, я забрав прапор з собою, сказавши, що сам нестиму його до реквізитора (Сміл., Сашко, 1954, 71).

Значення в інших словниках

1. реквізитор — реквізи́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. реквізитор — -а, ч., спец. Той, хто розпоряджається в театрі чи на кіностудії реквізитом (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. реквізитор — РЕКВІЗИ́ТОР, а, ч., спец. Той, хто розпоряджається в театрі чи на кіностудії реквізитом (у 1 знач.). Перукар вже клеїв бороду, реквізитор крутив мені цигарку, суфлер начитував скоренько забутий текст (Ю.  Словник української мови у 20 томах