реквізитор

реквізи́тор

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. реквізитор — -а, ч., спец. Той, хто розпоряджається в театрі чи на кіностудії реквізитом (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. реквізитор — РЕКВІЗИ́ТОР, а, ч., спец. Той, хто розпоряджається в театрі чи на кіностудії реквізитом (у 1 знач.). Перукар вже клеїв бороду, реквізитор крутив мені цигарку, суфлер начитував скоренько забутий текст (Ю.  Словник української мови у 20 томах
3. реквізитор — РЕКВІЗИ́ТОР, а, ч., спец. Той, хто розпоряджається в театрі чи на кіностудії реквізитом (у 1 знач.). Перукар вже клеїв бороду, реквізитор крутив мені цигарку, суфлер начитував скоренько забутий текст (Смолич, Театр..  Словник української мови в 11 томах