1. Орфографічний словник української мови

реквізитор

реквізи́тор

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. реквізитор — -а, ч., спец. Той, хто розпоряджається в театрі чи на кіностудії реквізитом (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. реквізитор — РЕКВІЗИ́ТОР, а, ч., спец. Той, хто розпоряджається в театрі чи на кіностудії реквізитом (у 1 знач.). Перукар вже клеїв бороду, реквізитор крутив мені цигарку, суфлер начитував скоренько забутий текст (Ю. Словник української мови у 20 томах
  3. реквізитор — РЕКВІЗИ́ТОР, а, ч., спец. Той, хто розпоряджається в театрі чи на кіностудії реквізитом (у 1 знач.). Перукар вже клеїв бороду, реквізитор крутив мені цигарку, суфлер начитував скоренько забутий текст (Смолич, Театр.. Словник української мови в 11 томах