реквізитор
РЕКВІЗИ́ТОР, а, ч., спец.
Той, хто розпоряджається в театрі чи на кіностудії реквізитом (у 1 знач.).
Перукар вже клеїв бороду, реквізитор крутив мені цигарку, суфлер начитував скоренько забутий текст (Ю. Смолич);
Реальний світ розкрився перед митцями в такій розмаїтості, .. що іноді здається, їм не потрібні вже більше ні гримери, ні костюмери, ні реквізитори (О. Довженко);
Коли зйомки закінчилися, я забрав прапор з собою, сказавши, що сам нестиму його до реквізитора (Л. Смілянський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- реквізитор — реквізи́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- реквізитор — -а, ч., спец. Той, хто розпоряджається в театрі чи на кіностудії реквізитом (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- реквізитор — РЕКВІЗИ́ТОР, а, ч., спец. Той, хто розпоряджається в театрі чи на кіностудії реквізитом (у 1 знач.). Перукар вже клеїв бороду, реквізитор крутив мені цигарку, суфлер начитував скоренько забутий текст (Смолич, Театр.. Словник української мови в 11 томах