реквізитний
РЕКВІЗИ́ТНИЙ, а, е, спец.
Прикм. до реквізи́т 1.
Потроху помреж, складаючи реквізитні списки до чергової вистави, покинув звертатися до Агітпросвіту і передавав їх простісінько Князю Ковському (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- реквізитний — реквізи́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- реквізитний — [реикв'ізитнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- реквізитний — -а, -е, спец. Прикм. до реквізит 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- реквізитний — РЕКВІЗИ́ТНИЙ, а, е, спец. Прикм. до реквізи́т 1. Потроху помреж, складаючи реквізитні списки до чергової вистави, покинув звертатися до Агітпросвіту і передавав їх простісінько Князю Ковському (Смолич, Театр.., 1940, 47). Словник української мови в 11 томах