1. Орфоепічний словник української мови

реквізитний

реквізи́тний

[реикв'ізитнией]

м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. реквізитний — реквізи́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. реквізитний — -а, -е, спец. Прикм. до реквізит 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. реквізитний — РЕКВІЗИ́ТНИЙ, а, е, спец. Прикм. до реквізи́т 1. Потроху помреж, складаючи реквізитні списки до чергової вистави, покинув звертатися до Агітпросвіту і передавав їх простісінько Князю Ковському (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  4. реквізитний — РЕКВІЗИ́ТНИЙ, а, е, спец. Прикм. до реквізи́т 1. Потроху помреж, складаючи реквізитні списки до чергової вистави, покинув звертатися до Агітпросвіту і передавав їх простісінько Князю Ковському (Смолич, Театр.., 1940, 47). Словник української мови в 11 томах