рекультивація

РЕКУЛЬТИВА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Обробка під ріллю земельних площ, використовуваних раніше в інших галузях народного господарства.

Заслуговує уваги рекультивація використаних колишніх торфовищ і перетворення їх у ріллю (Хлібороб Укр., 9, 1966, 8);

Важливе значення у збереженні і розширенні угідь має рекультивація земель (Ком. Укр., 1, 1969, 55).

Значення в інших словниках

1. рекультивація — рекультива́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. рекультивація — -ї, ж. 1》 Повернення чогось до культурного стану. 2》 Відновлення продуктивності земель, що стали неродючими внаслідок діяльності людини (видобутку корисних копалин, створення гідроспоруд і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рекультивація — РЕКУЛЬТИВА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Оброблення під ріллю земельних площ, використовуваних раніше в інших галузях господарства. Заслуговує на увагу рекультивація використаних колишніх торфовищ і перетворення їх на ріллю (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. рекультивація — рекультива́ція (від ре... і лат. cultivatio – обробіток) 1. Повернення чогось до культурного стану. 2. Р. земель – повторне використання порушених у процесі господарської діяльності територій.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. рекультивація — (лат.) Роботи й заходи по відновленню господарської, біологічної та естетичної цінності невеликих територій або ландшафтів.  Архітектура і монументальне мистецтво