рекультивація

РЕКУЛЬТИВА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Обробка під ріллю земельних площ, використовуваних раніше в інших галузях народного господарства.

Заслуговує уваги рекультивація використаних колишніх торфовищ і перетворення їх у ріллю (Хлібороб Укр., 9, 1966, 8);

Важливе значення у збереженні і розширенні угідь має рекультивація земель (Ком. Укр., 1, 1969, 55).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рекультивація — РЕКУЛЬТИВА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Оброблення під ріллю земельних площ, використовуваних раніше в інших галузях господарства. Заслуговує на увагу рекультивація використаних колишніх торфовищ і перетворення їх на ріллю (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  2. рекультивація — рекультива́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. рекультивація — (лат.) Роботи й заходи по відновленню господарської, біологічної та естетичної цінності невеликих територій або ландшафтів. Архітектура і монументальне мистецтво
  4. рекультивація — рекультива́ція (від ре... і лат. cultivatio – обробіток) 1. Повернення чогось до культурного стану. 2. Р. земель – повторне використання порушених у процесі господарської діяльності територій. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. рекультивація — -ї, ж. 1》 Повернення чогось до культурного стану. 2》 Відновлення продуктивності земель, що стали неродючими внаслідок діяльності людини (видобутку корисних копалин, створення гідроспоруд і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови