1. Словник української мови у 20 томах

рекультивація

РЕКУЛЬТИВА́ЦІЯ, ї, ж., спец.

Оброблення під ріллю земельних площ, використовуваних раніше в інших галузях господарства.

Заслуговує на увагу рекультивація використаних колишніх торфовищ і перетворення їх на ріллю (з наук. літ.);

Важливе значення у збереженні й розширенні угідь має рекультивація земель (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рекультивація — рекультива́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рекультивація — -ї, ж. 1》 Повернення чогось до культурного стану. 2》 Відновлення продуктивності земель, що стали неродючими внаслідок діяльності людини (видобутку корисних копалин, створення гідроспоруд і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рекультивація — рекультива́ція (від ре... і лат. cultivatio – обробіток) 1. Повернення чогось до культурного стану. 2. Р. земель – повторне використання порушених у процесі господарської діяльності територій. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. рекультивація — РЕКУЛЬТИВА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Обробка під ріллю земельних площ, використовуваних раніше в інших галузях народного господарства. Заслуговує уваги рекультивація використаних колишніх торфовищ і перетворення їх у ріллю (Хлібороб Укр. Словник української мови в 11 томах
  5. рекультивація — (лат.) Роботи й заходи по відновленню господарської, біологічної та естетичної цінності невеликих територій або ландшафтів. Архітектура і монументальне мистецтво