ременяка
РЕМЕНЯ́КА, РЕМІНЯ́КА, и, ж. Збільш, до ре́мінь 1.
Позад возів на підтоках одв’язували мішки з оброком для коней та усякі чемодани, поприкручувані налигачами та ременяками з сириці (Н.-Лев., І, 1956, 574);
Наперед протиснувся парубок у синіх галіфе, підперезаний широкою ременякою (Панч, І, 1956, 254);
Він натягав на себе сорочку, підперізувався ремінякою, та все шамкотів беззубим ротом (Чаб., Тече вода.., 1961, 20);
Два автоматні диски, що теліпалися на реміняці, били його по стегнах (Тют., Вир, 1964, 488).
Словник української мови (СУМ-11)