ременяка
РЕМЕНЯ́КА, РЕМІНЯ́КА, и, ж., розм.
Збільш. до ре́мінь 1.
Позад возів на підтоках одв'язували мішки з оброком для коней та усякі чемодани, поприкручувані налигачами та ременяками з сириці (І. Нечуй-Левицький);
Наперед протиснувся парубок у синіх галіфе, підперезаний широкою ременякою (П. Панч);
Він натягав на себе сорочку, підперізувався ремінякою та все шамкотів беззубим ротом (М. Чабанівський);
Два автоматні диски, що теліпалися на реміняці, били його по стегнах (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)