ремесло
РЕМЕСЛО́, а́, с.
1. Дрібне виробництво готових виробів, що базується на ручній техніці при відсутності виробничого поділу праці.
У результаті розвитку різних ремесел і успіху землеробства стався другий великий поділ праці: ремесло відокремилося від землеробства (з навч. літ.);
Ремесло, що досягло в стародавній Русі великого розвитку, було майже знищене, багато ремісників татари погнали в полон (з навч. літ.).
2. розм. Певна професія, фах.
Ремесло за плечима не носить (прислів'я);
У 1939 році Йосиф Петрович Станько стає викладачем різьби по дереву в Яворівській школі художніх ремесел (з наук. літ.);
Сяк-так батько призвичаївся до слюсарського та ковальського ремесла, з якого потім і жив до кінця своїх днів (з мемуарної літ.);
// Узагалі яке-небудь заняття, справа.
– Добре, що прийшов, сину... Тепер помру спокійно. Вірю, що буде з тебе порядна людина. Розбійництво – недобре ремесло (В. Королевич);
На хитрості дівчата здатні, Коли їх серце защемить; І в ремеслі сім так понятні, Сам біс їх не перемудрить (І. Котляревський);
Він, опріч муштри, штабних карт і вбивства, не знав і знати не хотів іншого ремесла (М. Стельмах).
3. перен., розм. Робота, праця без натхнення, творчості.
– Плювати мені й на ваших благородних, і на ваших попів, що .. Христову науку повернули у ремесло!.. (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)