ремесло

РЕМЕСЛО́ (дрібне виробництво готових виробів), МАЙСТЕ́РСТВО, РУКОМЕСЛО́ розм., РЕМЕСТВО́ розм.; ПРО́МИСЕЛ (виробництво виробів з метою добування засобів існування). — Ви будете чоботи шити?! — здивувалася і обурилася Зося. — А чого ж, батькове ремесло не треба забувати (М. Стельмах); Якусь мені Бог дав легку руку до майстерства: що очима ввиджу, то руками зроблю (І. Франко); Я мріяв тоді стати ковалем. Це рукомесло було в нашому селі у великій пошані (з журналу); — Ні землі, ні худоби, ні доброго ремества я вам не залишу після смерті, — учіться, діти, та шукайте других шляхів (С. Васильченко); Художньо-різьбярський промисел у місті Косові і селі Річках дає значний.. заробіток багатьом сотням людей (І. Волошин).

ФАХ (рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань та навичок і є джерелом існування людини), СПЕЦІА́ЛЬНІСТЬ, ПРОФЕ́СІЯ, РЕМЕСЛО́ розм. (перев. у кустарному виробництві); КВАЛІФІКА́ЦІЯ (певний рівень, набутий спеціальною підготовкою). Лагунський уважно слухав жінку-інженера. В її словах він почував таке щире, таке свідоме захоплення фахом (Г. Коцюба); Килина від Насті довідалась, що та наступного року вже закінчує свій політехнічний, що роботи за її спеціальністю вистачить (Є. Гуцало); За професією я кінорежисер (О. Довженко); Луговий був веселим, компанійським чоловіком. Знав досконало морське ремесло, працював легко, з приємністю (Ю. Бедзик); — По-перше, ти одержуєш чудову кваліфікацію. По-друге, ти зможеш далі вчитися (Д. Ткач).

Значення в інших словниках

1. ремесло — ремесло́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. ремесло — ЖМ. фах, професія; П. нудна <�нетворча> праця; ремество, рукомесло, рукомество.  Словник синонімів Караванського
3. ремесло — [реимеисло] -сла, м. (на) -с'л'і, мн. -есла, -есеил два реимеисла  Орфоепічний словник української мови
4. ремесло — -а, с. 1》 Дрібне виробництво готових виробів, що базується на ручній техніці за відсутності виробничого поділу праці. 2》 розм. Певна професія, фах. || Взагалі яке-небудь заняття, справа. 3》 перен., розм. Робота, праця без натхнення, творчості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ремесло — Рукомесло  Словник чужослів Павло Штепа
6. ремесло — РЕМЕСЛО́, а́, с. 1. Дрібне виробництво готових виробів, що базується на ручній техніці при відсутності виробничого поділу праці. У результаті розвитку різних ремесел і успіху землеробства стався другий великий поділ праці...  Словник української мови у 20 томах
7. ремесло — ремесло: ◊ ремесло – золоте́ дно (Франко)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. ремесло — Без ремесла, як без рук. Тяжко прожити, якщо нічого не вмієш робити. Було ремесло, та хмелем заросло. Було ремесло, та хмелем поросло. Приповідка старого майстра, який вже не може добре робити своє ремесло. І то ремесло, коли зробиш весло.  Приповідки або українсько-народня філософія
9. ремесло — РЕМЕСЛО́, а́, с. 1. Дрібне виробництво готових виробів, що базується на ручній техніці при відсутності виробничого поділу праці. В результаті розвитку різних ремесел і успіху землеробства стався другий великий поділ праці...  Словник української мови в 11 томах
10. ремесло — рос. ремесло дрібне виробництво готових виробів для задоволення побутових потреб, що ґрунтується на ручній техніці за відсутності внутрівиробничого поділу праці. Характерною ознакою Р. є виготовлення виробів на замовлення споживача, рідше — на ринок.  Eкономічна енциклопедія
11. ремесло — Ремесло, -ла с. 1) Ремесло. Нема то ремесло, як леміш та чересло. Ном. № 10125. 2) Собраніе инструментовъ, употребляемыхъ въ какомъ нибудь ремеслѣ. Забрав усе своє ремесло та поніс додому.  Словник української мови Грінченка