рецензент

РЕЦЕНЗЕ́НТ, а, ч. Автор рецензії.

У видавництві велося так, що авторові книжки не називали рецензента (Жур., Звич. турботи, 1960, 10);

// Той, хто спеціально пише рецензії, відгуки для преси.

Після спектаклю мене не випустили з театру, прийшли рецензенти і в один голос сказали, що моє місце на кону (Збірник про Кроп., 1955, 64);

Реп’яшок задовольнився скромною долею театрального рецензента і чекав своєї щасливої зірки (Мокр., Сто.., 1961, 93).

Значення в інших словниках

1. рецензент — рецензе́нт іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. рецензент — [реицеинзент] -нта, м. (на) -нтов'і/ -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў  Орфоепічний словник української мови
3. рецензент — -а, ч. Автор рецензії. || Той, хто спеціально пише рецензії, відгуки для преси; критик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рецензент — РЕЦЕНЗЕ́НТ, а, ч. Автор рецензії. У видавництві велося так, що авторові книжки не називали рецензента (С. Журахович); // Той, хто спеціально пише рецензії, відгуки для преси.  Словник української мови у 20 томах
5. рецензент — рецензе́нт [від лат. recensens (recensentis) – той, що переглядає, досліджує] автор рецензії.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. рецензент — Рецензе́нт, -та; -зе́нти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. рецензент — рос. рецензент той, хто переглядає, дає оцінку дії, твору, дослідженню; автор рецензії.  Eкономічна енциклопедія