рецептор

РЕЦЕ́ПТОР, а, ч., фізл. Кінцевий утвір чутливих нервових волокон, який сприймає подразнення; орган чуття.

Всякий аналізатор складається з трьох частин: органу чуття (рецептора), доцентрових нервів і відповідних ділянок мозку (Психол., 1956, 29);

Язик — це орган, що складається з м’язів. На його поверхні, як і в слизовій оболонці всієї ротової порожнини, є багато смакових рецепторів (Анат. і фізіол. люд., 1957, 92).

Значення в інших словниках

1. рецептор — реце́птор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. рецептор — [реицептор] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў  Орфоепічний словник української мови
3. рецептор — -а, ч., фізіол. Кінцевий утвір чутливих нервових волокон, який сприймає подразнення; орган чуття. Клітинні рецептори — ділянки клітинної оболонки, молекулярна структура яких характеризується вибірковою спорідненістю до деяких речовин, здатністю вступати з ними в хімічну взаємодію.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рецептор — РЕЦЕ́ПТОР, а, ч., фізл. Кінцевий утвір чутливих нервових волокон, який сприймає подразнення; орган чуття. Всякий аналізатор складається з трьох частин: органа чуття (рецептора), доцентрових нервів і відповідних ділянок мозку (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах