решетитися
РЕШЕТИ́ТИСЯ, ечу́ся, ети́шся, недок., розм. Дуже сердитися, гарячкувати.
[Жандарм (силою саджає його назад):] Ну, ну, не решетися! (Фр., IX, 1952, 143);
Довго Яким решетився, кричав, аж охрип (Ков., Тв., 1958, 77).
Словник української мови (СУМ-11)