решетити

РЕШЕТИ́ТИ, ечу́, ети́ш, недок., перех.

1. розм. Пробивати дірки в багатьох місцях.

Він маленьким свердлом решетить чавунний круг для олійні (Стельмах, І, 1962, 113);

Кулеметні черги решетили вікна «Людового дому» (Гончар, III, 1959, 445).

2. буд., заст. Прикріплювати, прибивати лати поперек кроков перед покриттям покрівлі соломою; латувати.

Значення в інших словниках

1. решетити — решети́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. решетити — -ечу, -етиш, недок., перех. 1》 розм. Пробивати дірки в багатьох місцях. 2》 буд., заст. Прикріплювати, прибивати лати поперек кроков перед покриттям покрівлі соломою; латувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. решетити — Дірявити, зідірявлювати, зідірявити, позідірявлювати, подірявлювати, подірявиуі, продірявлювати, продірявити, попродірявлювати, удірявлювати, удірявити, повдірявлювати  Словник чужослів Павло Штепа
4. решетити — РЕШЕТИ́ТИ, ечу́, ети́ш, недок., що. 1. розм. Пробивати дірки в багатьох місцях. Він маленьким свердлом решетить чавунний круг для олійні (М. Стельмах); Кулеметні черги решетили вікна “Людового дому” (О. Гончар). 2. буд., заст.  Словник української мови у 20 томах
5. решетити — ЛАТУВА́ТИ буд. (накладати дошки-лати на крокви), РЕШЕТИ́ТИ заст., ЛАТА́ТИ діал. — Док.: полатува́ти, обрешети́ти, обрешетува́ти.  Словник синонімів української мови
6. решетити — Решетува́ти, -ту́ю, -ту́єш і решети́ти, -шечу́, -ти́ш, -тя́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. решетити — Решети́ти, -чу́, -ти́ш гл. Прежде покрыванія крыши соломой прокладывать на латахъ камышемъ или тонкимъ хворостомъ, что бы соломѣ было на чемъ держаться. Волч. у.  Словник української мови Грінченка