решетити —
РЕШЕТИ́ТИ, ечу́, ети́ш, недок., що. 1. розм. Пробивати дірки в багатьох місцях. Він маленьким свердлом решетить чавунний круг для олійні (М. Стельмах); Кулеметні черги решетили вікна “Людового дому” (О. Гончар). 2. буд., заст.
Словник української мови у 20 томах
решетити —
ЛАТУВА́ТИ буд. (накладати дошки-лати на крокви), РЕШЕТИ́ТИ заст., ЛАТА́ТИ діал. — Док.: полатува́ти, обрешети́ти, обрешетува́ти.
Словник синонімів української мови
решетити —
Решетува́ти, -ту́ю, -ту́єш і решети́ти, -шечу́, -ти́ш, -тя́ть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
решетити —
РЕШЕТИ́ТИ, ечу́, ети́ш, недок., перех. 1. розм. Пробивати дірки в багатьох місцях. Він маленьким свердлом решетить чавунний круг для олійні (Стельмах, І, 1962, 113); Кулеметні черги решетили вікна «Людового дому» (Гончар, III, 1959, 445). 2. буд., заст.
Словник української мови в 11 томах
решетити —
Решети́ти, -чу́, -ти́ш гл. Прежде покрыванія крыши соломой прокладывать на латахъ камышемъ или тонкимъ хворостомъ, что бы соломѣ было на чемъ держаться. Волч. у.
Словник української мови Грінченка