решетити
РЕШЕТИ́ТИ, ечу́, ети́ш, недок., що.
1. розм. Пробивати дірки в багатьох місцях.
Він маленьким свердлом решетить чавунний круг для олійні (М. Стельмах);
Кулеметні черги решетили вікна “Людового дому” (О. Гончар).
2. буд., заст. Прикріплювати, прибивати лати поперек кроков перед покриттям покрівлі соломою; латувати.
Словник української мови (СУМ-20)