ригачка
РИГА́ЧКА, и, ж., вульг. Те саме, що блюво́та.
— Хай п’ють! — оглянувся [Ілько] й тихше додав: — Може ж таки ригачка нападе! (Головко, II, 1957, 27).
Напива́тися (напи́тися) до рига́чки — пити зайву кількість алкоголю; перепивати.
Напившись до ригачки, курінний скидав з себе френч і сорочку, крутився по землянці голий до пояса (Загреб., Шепіт, 1966, 88).
Словник української мови (СУМ-11)