ригель

РИ́ГЕЛЬ, я, ч. Горизонтальний елемент деяких будівельних несучих конструкцій.

Якщо грунт слабкий, до стояків опори болтами прикріплюють ригелі, і тільки після цього котлован засипають, добре утрамбовуючи землю (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 115);

У сегментних затворах, які перекривають великі прольоти, головні ригелі роблять у вигляді ферм, а допоміжні — з профільованої сталі (Довідник сіль. будівельника, 1956, 120).

Значення в інших словниках

1. ригель — ри́гель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ригель — -я, ч. 1》 Горизонтальний елемент деяких будівельних несучих конструкцій. 2》 Засув у замках.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ригель — Банта  Словник чужослів Павло Штепа
4. ригель — РИ́ГЕЛЬ, я, ч. Горизонтальний елемент деяких будівельних несучих конструкцій. Якщо ґрунт слабкий, до стояків опори болтами прикріплюють ригелі, і тільки після цього котлован засипають, добре утрамбовуючи землю (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. ригель — ри́гель (нім. Riegel, букв. – засув, запор) горизонтальна коротка балка, розпірка, затяжка в будівельних конструкціях.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. ригель — (нім.) 1. Несуча балка, що з'єднує стояки у фахверкових системах і слугує опорою для інших балок. 2. Брус, що з'єднує кроквяні ноги у висячих кроквах.  Архітектура і монументальне мистецтво