1. Словник української мови в 11 томах

ригель

РИ́ГЕЛЬ, я, ч. Горизонтальний елемент деяких будівельних несучих конструкцій.

Якщо грунт слабкий, до стояків опори болтами прикріплюють ригелі, і тільки після цього котлован засипають, добре утрамбовуючи землю (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 115);

У сегментних затворах, які перекривають великі прольоти, головні ригелі роблять у вигляді ферм, а допоміжні — з профільованої сталі (Довідник сіль. будівельника, 1956, 120).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ригель — ри́гель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ригель — -я, ч. 1》 Горизонтальний елемент деяких будівельних несучих конструкцій. 2》 Засув у замках. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ригель — Банта Словник чужослів Павло Штепа
  4. ригель — РИ́ГЕЛЬ, я, ч. Горизонтальний елемент деяких будівельних несучих конструкцій. Якщо ґрунт слабкий, до стояків опори болтами прикріплюють ригелі, і тільки після цього котлован засипають, добре утрамбовуючи землю (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. ригель — ри́гель (нім. Riegel, букв. – засув, запор) горизонтальна коротка балка, розпірка, затяжка в будівельних конструкціях. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. ригель — (нім.) 1. Несуча балка, що з'єднує стояки у фахверкових системах і слугує опорою для інших балок. 2. Брус, що з'єднує кроквяні ноги у висячих кроквах. Архітектура і монументальне мистецтво