ригель

(нім.)

1. Несуча балка, що з'єднує стояки у фахверкових системах і слугує опорою для інших балок.

2. Брус, що з'єднує кроквяні ноги у висячих кроквах.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ригель — ри́гель (нім. Riegel, букв. – засув, запор) горизонтальна коротка балка, розпірка, затяжка в будівельних конструкціях. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. ригель — -я, ч. 1》 Горизонтальний елемент деяких будівельних несучих конструкцій. 2》 Засув у замках. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ригель — РИ́ГЕЛЬ, я, ч. Горизонтальний елемент деяких будівельних несучих конструкцій. Якщо грунт слабкий, до стояків опори болтами прикріплюють ригелі, і тільки після цього котлован засипають, добре утрамбовуючи землю (Сіль. Словник української мови в 11 томах
  4. ригель — РИ́ГЕЛЬ, я, ч. Горизонтальний елемент деяких будівельних несучих конструкцій. Якщо ґрунт слабкий, до стояків опори болтами прикріплюють ригелі, і тільки після цього котлован засипають, добре утрамбовуючи землю (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. ригель — ри́гель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. ригель — Банта Словник чужослів Павло Штепа