ригель
РИ́ГЕЛЬ, я, ч.
Горизонтальний елемент деяких будівельних несучих конструкцій.
Якщо ґрунт слабкий, до стояків опори болтами прикріплюють ригелі, і тільки після цього котлован засипають, добре утрамбовуючи землю (з навч. літ.);
У сегментних затворах, які перекривають великі прольоти, головні ригелі роблять у вигляді ферм, а допоміжні – з профільованої сталі (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)