рикаючий
РИ́КАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ри́кати.
— Як же не пишатися Вірменії своїми богатирями! Адже ж Мгер-старший [один з героїв епосу «Давид Сасунський»] на шматки рикаючого лева роздер (Тич., III, 1957, 94).
Словник української мови (СУМ-11)