1. Словник української мови в 11 томах

рикаючий

РИ́КАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ри́кати.

— Як же не пишатися Вірменії своїми богатирями! Адже ж Мгер-старший [один з героїв епосу «Давид Сасунський»] на шматки рикаючого лева роздер (Тич., III, 1957, 94).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рикаючий — ри́каючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. рикаючий — РИ́КАЮЧИЙ, а, е. Який рикає. – Як же не пишатися Вірменії своїми богатирями! Адже ж Мгер-старший [один з героїв епосу “Давид Сасунський”] на шматки рикаючого лева роздер (П. Тичина). Словник української мови у 20 томах