1. Словник української мови в 11 томах

рикати

РИ́КАТИ, аю, аєш, недок., РИ́КНУТИ, ну, неш, док.

1. неперех. Видавати рик (про тварин).

У тому місці, де риба підскакувала, ведмідь гатив лапами по воді. Замість риби попадалося каміння. Він відкидав його злісно вбік і люто рикав (Турч., Зорі.., 1950, 315);

— А що то за рик, діду?.. — Рикають олені, — тримав на голові в дівчини свою руку Ант (Скл., Святослав, 1959, 9);

Велика чорна корова заплуталася рогами в тоненьке гілля і люто робила собі серед нього дорогу, а за нею рикало двоє величезних телят (Кобр., Вибр., 1954, 121);

— В мене аж отут похололо, коли він [леопард] рикнув, — поклавши руку на живіт, зізналась мадам Шило (Гончар, Таврія, 1952, 135);

// перен. Створювати різкі, сильні звуки, що нагадують рик тварин.

Наче звір, рикає море; А плавці вже бачать горе (Стар., Вибр., 1959, 127);

І рикнули роги, крик бою гуде… Оце ж то загибіль [загибель] хозарам іде! (Фр., ХІ, 1952, 464).

2. перех. і без додатка, перен., розм. Говорити що-небудь грубо й уривчасто.

Іззаду Тягнирядно.. спинився, уперся, як віл, і мусили вести до підводи силою, а він бився в руках і хрипло рикав огидну лайку (Головко, II, 1957, 185);

— Стій! Стріляю! — рикає вартовий (Ів., Таємниця, 1959, 144);

— Мовчіть, стара потворо! — рикнув Андруша (Коб., II, 1956, 299).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рикати — ри́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рикати — РЕВІТИ, ГОВОРИТИ; п-к -АЮЧИЙ, що рикає, рикун, рикало, о. з диким риком. Словник синонімів Караванського
  3. рикати — див. кричати Словник синонімів Вусика
  4. рикати — -аю, -аєш, недок., рикнути, рикну, рикнеш, док. 1》 неперех. Видавати рик (про тварин). || перен. Створювати різкі, сильні звуки, що нагадують рик тварин. 2》 перех. і без додатка, перен., розм. Говорити що-небудь грубо й уривчасто. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рикати — РИ́КА́ТИ, ри́ка́ю, ри́ка́єш, недок., РИ́КНУ́ТИ, ри́кну́, ри́кне́ш, док. 1. Видавати рик (про тварин). У тому місці, де риба підскакувала, ведмідь гатив лапами по воді. Замість риби попадалося каміння. Він відкидав його злісно вбік і люто рикав (А. Словник української мови у 20 томах
  6. рикати — Більший рик, як бик. Мало що робить, а багато говорить. Корова, що багато рикає, молока не має. Хто багато говорить, той мало робить. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. рикати — КРИЧА́ТИ (говорити, вимовляти з криком, дуже голосно розмовляти), РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ЗИ́КАТИ розм., НАДРИВА́ТИСЯ розм., НАДСА́ДЖУВАТИСЯ розм., ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) діал., ГАЛАЙКОТА́ТИ (ГАЛАЙКОТІ́ТИ) підсил. діал., ЖЕЛІПА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  8. рикати — Рика́ти, -ка́ю, -ка́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. рикати — Рика́ти, -ка́ю, -єш, одн. в. рикнути, -ну, -неш гл. 1) Рычать, рыкнуть. Вовк як рикнув, — збіглось вовків щось із тисячу. Рудч. Ск. І. 32. 2) Ревѣть, заревѣть. Рикає віл. Н. Вол. у. Теля рикає, а корова десь пішла. Камен. у. Рикнув віл на сім сіл. Ном. Словник української мови Грінченка