рикати
РИ́КА́ТИ, ри́ка́ю, ри́ка́єш, недок., РИ́КНУ́ТИ, ри́кну́, ри́кне́ш, док.
1. Видавати рик (про тварин).
У тому місці, де риба підскакувала, ведмідь гатив лапами по воді. Замість риби попадалося каміння. Він відкидав його злісно вбік і люто рикав (А. Турчинська);
– А що то за рик, діду?.. – Рикають олені, – тримав на голові в дівчини свою руку Ант (С. Скляренко);
Велика чорна корова заплуталася рогами в тоненьке гілля і люто робила собі серед нього дорогу, а за нею рикало двоє величезних телят (Н. Кобринська);
– В мене аж отут похололо, коли він [леопард] рикнув, – поклавши руку на живіт, зізналась мадам Шило (О. Гончар);
// перен. Створювати різкі, сильні звуки, що нагадують рик тварин.
Наче звір, рикає море; А плавці вже бачать горе (М. Старицький);
І рикнули роги, крик бою гуде... Оце ж то загибіль [загибель] хозарам іде! (І. Франко).
2. що і без прям. дод., перен., розм. Говорити що-небудь грубо й уривчасто.
Іззаду Тягнирядно .. спинився, уперся, як віл, і мусили вести до підводи силою, а він бився в руках і хрипло рикав огидну лайку (А. Головко);
– Стій! Стріляю! – рикає вартовий (О. Іваненко);
– Мовчіть, стара потворо! – рикнув Андруша (О. Кобилянська).
Значення в інших словниках
- рикати — ри́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- рикати — РЕВІТИ, ГОВОРИТИ; п-к -АЮЧИЙ, що рикає, рикун, рикало, о. з диким риком. Словник синонімів Караванського
- рикати — див. кричати Словник синонімів Вусика
- рикати — -аю, -аєш, недок., рикнути, рикну, рикнеш, док. 1》 неперех. Видавати рик (про тварин). || перен. Створювати різкі, сильні звуки, що нагадують рик тварин. 2》 перех. і без додатка, перен., розм. Говорити що-небудь грубо й уривчасто. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рикати — Більший рик, як бик. Мало що робить, а багато говорить. Корова, що багато рикає, молока не має. Хто багато говорить, той мало робить. Приповідки або українсько-народня філософія
- рикати — КРИЧА́ТИ (говорити, вимовляти з криком, дуже голосно розмовляти), РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ЗИ́КАТИ розм., НАДРИВА́ТИСЯ розм., НАДСА́ДЖУВАТИСЯ розм., ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) діал., ГАЛАЙКОТА́ТИ (ГАЛАЙКОТІ́ТИ) підсил. діал., ЖЕЛІПА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
- рикати — Рика́ти, -ка́ю, -ка́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рикати — РИ́КАТИ, аю, аєш, недок., РИ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. неперех. Видавати рик (про тварин). У тому місці, де риба підскакувала, ведмідь гатив лапами по воді. Замість риби попадалося каміння. Він відкидав його злісно вбік і люто рикав (Турч., Зорі.. Словник української мови в 11 томах
- рикати — Рика́ти, -ка́ю, -єш, одн. в. рикнути, -ну, -неш гл. 1) Рычать, рыкнуть. Вовк як рикнув, — збіглось вовків щось із тисячу. Рудч. Ск. І. 32. 2) Ревѣть, заревѣть. Рикає віл. Н. Вол. у. Теля рикає, а корова десь пішла. Камен. у. Рикнув віл на сім сіл. Ном. Словник української мови Грінченка