1. Словник української мови у 20 томах

рикання

РИ́КА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. ри́ка́ти і звуки, утворювані цією дією.

Часами гарматним розкатом проноситься в тишині розпачливе рикання лева з розбомбленого зоосаду (М. Бажан);

Купець після кожного ковша видавав з свого потужного тіла розмаїті звуки, схожі то на жереб'яче іржання, то на рикання дикого звіра (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рикання — ри́ка́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. рикання — -я, с. Дія за знач. рикати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рикання — РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВИЩЕ розм., РЕ́ВНЯВА розм., РЕ́ВІТ діал.; РИ́КАННЯ, РИК, РИЧА́ННЯ, МУ́КАННЯ. Поверталися з паші корови. Вулиці й двори виповнювалися нетерплячим ревінням (О. Сизоненко); Зловісним ревом заревли гудки (О. Словник синонімів української мови
  4. рикання — Рика́ння, ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. рикання — РИ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. ри́кати і звуки, утворювані цією дією. Часами гарматним розкатом проноситься в тишині розпачливе рикання лева з розбомбленого зоосаду (Бажан, Політ.. Словник української мови в 11 томах
  6. рикання — Рика́ння, -ня с. 1) Рычаніе. К. ХП. 52. Рикання їх в чагарняках чувати. К. Іов. 2) Ревъ (вола, коровы). Словник української мови Грінченка