римування
РИМУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. римува́ти.
Поезія — це склад думання, це духовний світ людини, а не голе римування (Мал., Думки.., 1959, 15);
Його критичні уваги торкаються головним чином.. засобів римування (Укр. літ. критика.., 1959, 367).
2. Порядок, система чергування рим у вірші, тип рим.
Дієслівному римуванню в історичних, як і в інших, піснях українського народу не надається такої явної переваги, як у думах (Рильський, IX, 1962, 221);
Строфа вірша [«Робітникові» П. Грабовського] складається з чотирьох рядків з перехресним римуванням. Жіночі рими чергуються з чоловічими (Укр. літ., 9, 1957, 171);
Щодо віршової будови «Подражанія сербського» [Т. Шевченка], то тут слід звернути увагу на наявне в цьому творі внутрішнє римування (Нар. тв. та етн., 2, 1964, 62).
Словник української мови (СУМ-11)