ритися
РИ́ТИСЯ, ри́юся, ри́єшся, недок.
1. Розривати, розпушувати що-небудь рихле або сипке, копатися в ньому.
Раз півень, риючись даремно у садку. Побачив ворох жита на току І зараз кинувся туди хазяйнувати, Ще й Курочку покликав помагати (Гл., Вибр., 1951, 154);
І житла, і люди, що вічно риються в землі, прийняли, ввижалось Раїсі, колір землі (Коцюб., І, 1955, 309);
Біля хлівчиків то тут, то там рилися поросята, греблися кури (Хор., Ковила, 1960, 14).
2. розм. Перебирати, перекладати, ворушити що-небудь, шукаючи щось.
Мотря, стогнучи, встала, відхилила скриню, довгенько рилася, поки знайшла гроші (Мирний, І, 1949, 242);
Дома, в своїй робочій кімнаті, Карл застав чотирьох штурмовиків. Вони рилися в його майстерні (Ле, Опов.., 1950, 61);
— От зараз я розшукаю їхній список, вони всі в мене переписані, — заметушився хлопець і почав ритися в своєму портфелі (Ів., Вел. очі, 1956, 92).
3. розм. Переглядати твори, книжки, вивчати їх, дістаючи потрібну інформацію.
І тепер вони тут сидять, у книжках риються, всю велику.. невпорядковану бібліотеку отця Попеля до коріння перевертають та шукають, що кому потрібно (Л. Укр., V, 1956, 369);
Улас гарячково рився в підручнику, шукаючи ті місця, де описується значення.. терміна (Тют., Вир, 1964, 52).
4. перен. Докладно аналізувати що-небудь.
Оце рився [Артем] в спогадах про своє з батьком життя і як живий весь час перед ним був отодішній батько (Головко, II, 1957, 391);
Як він не рився в них [сказаних словах], як не чіплявся, він не знаходив там чогось особливого, що б могло смертельно образити людину (Тют., Вир, 1964, 142).
Словник української мови (СУМ-11)