ритися
РИ́ТИСЯ, ри́юся, ри́єшся, недок.
1. Розривати, розпушувати що-небудь рихле або сипке, копатися в ньому.
Раз півень, риючись даремно у садку, Побачив ворох жита на току І зараз кинувся туди хазяйнувати, Ще й Курочку покликав помагати (Л. Глібов);
І житла, і люди, що вічно риються в землі, прийняли, ввижалось Раїсі, колір землі (М. Коцюбинський);
Біля хлівчиків то тут, то там рилися поросята, греблися кури (А. Хорунжий).
2. розм. Перебирати, перекладати, ворушити що-небудь, шукаючи щось.
Мотря, стогнучи, встала, відхилила скриню, довгенько рилася, поки знайшла гроші (Панас Мирний);
Дома, в своїй робочій кімнаті, Карл застав чотирьох штурмовиків. Вони рилися в його майстерні (Іван Ле);
– От зараз я розшукаю їхній список, вони всі в мене переписані, – заметушився хлопець і почав ритися в своєму портфелі (О. Іваненко).
3. розм. Переглядати твори, книжки, вивчати їх, дістаючи потрібну інформацію.
І тепер вони тут сидять, у книжках риються, всю велику .. невпорядковану бібліотеку отця Попеля до коріння перевертають та шукають, що кому потрібно (Леся Українка);
Улас гарячково рився в підручнику, шукаючи ті місця, де описується значення .. терміна (Григорій Тютюнник).
4. перен. Докладно аналізувати що-небудь.
Оце рився [Артем] в спогадах про своє з батьком життя, і як живий весь час перед ним був отодішній батько (А. Головко);
Як він не рився в них [сказаних словах], як не чіплявся, він не знаходив там чогось особливого, що б могло смертельно образити людину (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)