рогачик

РОГА́ЧИК, а, ч.

1. Зменш. до рога́ч.

Загнавши в загорожу частину отари, чабани ловлять вівцю за вівцею і кидають у.. рів, вівця злякано пливе по ньому, а її зверху Тоня ще й рогачиком придавить, щоб з головою пірнула в ту наколочену теплу бурду, щоб вся короста з овечки зійшла (Гончар, Тронка, 1963, 318);

// Пристрій, що має форму розвилки, признач. для тримання чого-небудь.

Катруся швидко прощається в телефон, щось нескладне бурмотить і нарешті вішає гарячу трубку на блискучого рогачика (Кучер, Прощай.., 1957, 160).

2. тільки мн. Спосіб вишивання.

От би добре уставки петрушечкою та зерновим виводом вишити, а чохла — вирізуванням або рогачиками (Барв., Опов.., 1902, 216).

Значення в інших словниках

1. рогачик — рога́чик 1 іменник чоловічого роду, істота вівця рога́чик 2 іменник чоловічого роду пристрій  Орфографічний словник української мови
2. рогачик — -а, ч. 1》 Зменш. до рогач. || Пристрій, що має форму розвилки, признач. для тримання чого-небудь. 2》 тільки мн. Спосіб вишивання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рогачик — РОГА́ЧИК, а, ч. 1. Зменш. до рога́ч. Загнавши в загорожу частину отари, чабани ловлять вівцю за вівцею і кидають у .. рів, вівця злякано пливе по ньому, а її зверху Тоня ще й рогачиком придавить, щоб з головою пірнула в ту наколочену теплу бурду...  Словник української мови у 20 томах
4. рогачик — Рогачик, -ка м. 1) ум. отъ рогач. 2) мн. Родъ вышивки. Г. Барв. 216.  Словник української мови Грінченка