рогачилно
РОГАЧИ́ЛНО, а, с. Ручка, держак рогача (у 1 знач.).
Маланка увімкнула світло і, розмахуючи зламаним рогачилном, виштовхала Дмитра на середину хати (Зар., На.. світі, 1967, 310).
Словник української мови (СУМ-11)РОГАЧИ́ЛНО, а, с. Ручка, держак рогача (у 1 знач.).
Маланка увімкнула світло і, розмахуючи зламаним рогачилном, виштовхала Дмитра на середину хати (Зар., На.. світі, 1967, 310).
Словник української мови (СУМ-11)