рогачилно —
рогачи́лно іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
рогачилно —
-а, с. Ручка, держак рогача (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
рогачилно —
РОГАЧИ́ЛНО, а, с. Ручка, держак рогача (у 1 знач.). Маланка увімкнула світло і, розмахуючи зламаним рогачилном, виштовхала Дмитра на середину хати (М. Зарудний).
Словник української мови у 20 томах
рогачилно —
ні Бо́гу (Бо́гові) сві́чка, ні чо́рту (чо́ртові) кочерга́ (коцюба́, ла́дан, на́довбень, уга́рка, рогачи́лно і т. ін.). 1. Нічим не примітна, посередня людина. (Олеся:) Я білоручка: ні панянка, ні мужичка, ні Богові свічка, ні чортові кочерга (М.
Фразеологічний словник української мови
рогачилно —
РОГАЧИ́ЛНО, а, с. Ручка, держак рогача (у 1 знач.). Маланка увімкнула світло і, розмахуючи зламаним рогачилном, виштовхала Дмитра на середину хати (Зар., На.. світі, 1967, 310).
Словник української мови в 11 томах