1. Словник української мови Грінченка

рогачилно

Рогачилно, -на

с. Древко къ ухвату. Канев. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рогачилно — рогачи́лно іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. рогачилно — -а, с. Ручка, держак рогача (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рогачилно — РОГАЧИ́ЛНО, а, с. Ручка, держак рогача (у 1 знач.). Маланка увімкнула світло і, розмахуючи зламаним рогачилном, виштовхала Дмитра на середину хати (М. Зарудний). Словник української мови у 20 томах
  4. рогачилно — ні Бо́гу (Бо́гові) сві́чка, ні чо́рту (чо́ртові) кочерга́ (коцюба́, ла́дан, на́довбень, уга́рка, рогачи́лно і т. ін.). 1. Нічим не примітна, посередня людина. (Олеся:) Я білоручка: ні панянка, ні мужичка, ні Богові свічка, ні чортові кочерга (М. Фразеологічний словник української мови
  5. рогачилно — Рогачи́лно, -на, -ну; -чи́лна, -чи́лен Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. рогачилно — РОГАЧИ́ЛНО, а, с. Ручка, держак рогача (у 1 знач.). Маланка увімкнула світло і, розмахуючи зламаним рогачилном, виштовхала Дмитра на середину хати (Зар., На.. світі, 1967, 310). Словник української мови в 11 томах