рогачилно

Значення в інших словниках

1. рогачилно — рогачи́лно іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. рогачилно — РОГАЧИ́ЛНО, а, с. Ручка, держак рогача (у 1 знач.). Маланка увімкнула світло і, розмахуючи зламаним рогачилном, виштовхала Дмитра на середину хати (М. Зарудний). Словник української мови у 20 томах
3. рогачилно — ні Бо́гу (Бо́гові) сві́чка, ні чо́рту (чо́ртові) кочерга́ (коцюба́, ла́дан, на́довбень, уга́рка, рогачи́лно і т. ін.). 1. Нічим не примітна, посередня людина. (Олеся:) Я білоручка: ні панянка, ні мужичка, ні Богові свічка, ні чортові кочерга (М. Фразеологічний словник української мови
4. рогачилно — Рогачи́лно, -на, -ну; -чи́лна, -чи́лен Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. рогачилно — РОГАЧИ́ЛНО, а, с. Ручка, держак рогача (у 1 знач.). Маланка увімкнула світло і, розмахуючи зламаним рогачилном, виштовхала Дмитра на середину хати (Зар., На.. світі, 1967, 310). Словник української мови в 11 томах
6. рогачилно — Рогачилно, -на с. Древко къ ухвату. Канев. у. Словник української мови Грінченка