1. Великий тлумачний словник сучасної мови

рогачка

рога́чка

-и, ж.

1》 Те саме, що рогатка 1).

2》 Дерев'яний, з виступаючими кінцями нашийник для свійських тварин, який не дає їм змоги пройти крізь вузький прохід.

3》 розм. Рогата вівця.

4》 ент. Те саме, що щипавка.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рогачка — Рога́чка: — дерев'яна застава на дорозі, щоб збирати податок за проїзд шляхом чи за перевіз продуктів у город [III] — застава [46-1;46-2] — застава на дорозі, щоб збирати мито за проїзд [IV] — міська застава на дорозі для збору податку за проїзд... Словник з творів Івана Франка
  2. рогачка — рога́чка 1 іменник жіночого роду рогатка; нашийник рога́чка 2 іменник жіночого роду, істота вівця Орфографічний словник української мови
  3. рогачка — Рога́чка. Те саме, що рогатка. Цісарску санкцию одержав закон, ухвалений буковиньским соймом дня 12. січня с.р., котрим дорогу з Строєшт Врони зачислено до доріг повітових і установлено на ній рогачку (Б., 1895, 12, 4). Українська літературна мова на Буковині
  4. рогачка — РОГА́ЧКА, и, ж. 1. Те саме, що рога́тка 1. І Хуан наш догадався, Як пройти через рогачки (В. Самійленко); Йому приснився ліс Могильницький, приснилось любиме узлісся, рогачка, що закриває в'їзд до лісу (В. Гжицький). Словник української мови у 20 томах
  5. рогачка — рога́чка = рога́тка: Львів, що розрісся за австрійських часів і в першій половині XІ́X віку розвалив в середмісті свої вали й укріплення, мав до І світової війни шість рогачок, тобто в'їздових брам, і дві акцизові фіртки... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. рогачка — ЩИ́ПАВКА (комаха з недорозвиненими придатками у вигляді кліщів на задній частині черевця), РОГА́ЧКА. Коли одного разу щипавка ущипнула його за язик, то ревів, як бугай (П. Панч). Словник синонімів української мови
  7. рогачка — РОГА́ЧКА, и, ж. 1. Те саме, що рога́тка 1. І Хуан наш догадався, Як пройти через рогачки (Сам., І, 1958, 260); Йому приснився ліс Могильницький, приснилось любиме узлісся, рогачка, що закриває в’їзд до лісу (Гжицький, У світ.., 1960, 312). Словник української мови в 11 томах
  8. рогачка — Рогачка, -ки ж. 1) Рогатая овца. Вх. Лем. 461. 2) = рогатівка. Грин. III. 270. Шо за мода, шо за мода — все шапки рогачки. Чуб. V. 1194. 3) раст. Sisymbrium pannonicum. 4) насѣк. уховертка. Харьк. г. 5) Двузубая кирка, двузубыя вилы для выбрасыванія навоза. Словник української мови Грінченка