родиво

РО́ДИВО, а, с., діал. Пологи ( див. поло́ги¹).

Поки вона слабувала після родива, Кайдашиха стала для неї в великій пригоді (Н.-Лев., II, 1956, 294);

— Микито, йди мерщій до Степана! — погукала вона Микиту. — Маруся на тяжкому родиві (Л. Янов., І, 1959, 311).

Значення в інших словниках

1. родиво — ро́диво іменник середнього роду пологи діал.  Орфографічний словник української мови
2. родиво — -а, с., діал. Пологи (див. пологи I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. родиво — РО́ДИВО, а, с., діал. Пологи (див. поло́ги¹). Поки вона слабувала після родива, Кайдашиха стала для неї в великій пригоді (І. Нечуй-Левицький); – Микито, йди мерщій до Степана! – погукала вона Микиту. – Маруся на тяжкому родиві (Л. Яновська).  Словник української мови у 20 томах
4. родиво — ПОЛО́ГИ (ПО́ЛОГ рідко) (фізіологічний процес виходу плода з тіла матері), РОДИ́НИ розм., РО́ДИ розм., рідше, ПО́РІ́Д діал., РО́ДИВО діал., ЗЛО́ГИ діал. Вона ще не зовсім видужала після важких пологів (З.  Словник синонімів української мови
5. родиво — Ро́диво, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. родиво — Ро́диво, -ва с. 1) Роды. Померла з родива. Мнж. 191. Не дай Боже, яке в мене за першою дитиною сутужне родиво було. У мене було важке родиво. Сквир. у. 2) Хлѣбъ и полкварты водки, которые отецъ новорожденнаго, вмѣстѣ съ извѣстіемъ о рожденіи несетъ тестю.  Словник української мови Грінченка