роди
РО́ДИ, ів, мн., рідко. Те саме, що поло́ги¹.
Роди були тяжко трудні: потугувала ними Мотря два дні й дві ночі (Мирний, II, 1954, 44);
Василина Величко, дебела, важкотіла жінка, яка, проклинаючи свою долю, мало не щороку приносить Миронові дітей, а сама після кожних родів губить зуби (Стельмах, І, 1962, 221);
У мавпи за її життя в розпліднику народилося вісім малят, а дев’яті роди принесли навіть двох мавпочок (Наука.., 6, 1960, 37);
*Образно. Агава з одчаєм стулює листя, немов почуває, що роди принесуть смерть (Коцюб., II, 1955, 421).
Словник української мови (СУМ-11)