роди
РО́ДИ, ів, мн., рідко.
Те саме, що поло́ги¹.
Роди були тяжко трудні: потугувала ними Мотря два дні й дві ночі (Панас Мирний);
Василина Величко, дебела, важкотіла жінка, яка, проклинаючи свою долю, мало не щороку приносить Миронові дітей, а сама після кожних родів губить зуби (М. Стельмах);
У мавпи за її життя в розпліднику народилося вісім малят, а дев'яті роди принесли навіть двох мавпочок (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Агава з одчаєм стулює листя, немов почуває, що роди принесуть смерть (М. Коцюбинський).
△ (1) Сухі́ ро́ди – роди, які відбуваються після того, як передчасно відійдуть навколоплідні води.
Словник української мови (СУМ-20)