розбазікатися

РОЗБАЗІ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док., зневажл. Захопитися базіканням, забувши про все інше.

— Та що ж се я розбазікалася? Базікай, базікай, дурна, а діло хай само робиться (Мирний, III, 1954, 306);

Ні, бувайте здорові, а то я розбазікалась без краю (Л. Укр., V, 1956, 141);

Поручник Дуб розбазікався про надзвичайне враження, яке на нього справила ця зруйнована війною країна (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 495);

// Почати базікати, говорити не те, що треба.

А хто годував їх [воїнів], як не ці жінки, хто від зорі до зорі працював для фронту..? Вони, звичайно, вони. А він розбазікався, такий невдячний! (Гур., Новели, 1951, 41);

Як тільки хтось із бійців нарікав на погану їжу в запасному полку, лаяв причіпливих командирів.., йому говорили: — А чого це ти розбазікався? Хочеш до Махоткіна? — і боєць відразу ж затихав (Тют., Вир, 1964, 342).

Значення в інших словниках

1. розбазікатися — розбазі́катися дієслово доконаного виду зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. розбазікатися — -аюся, -аєшся, док., зневажл. Захопитися базіканням, забувши про все інше. || Почати базікати, говорити не те, що треба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розбазікатися — РОЗБАЗІ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док., зневажл. Захопитися базіканням, забувши про все інше. – Та що ж се я розбазікалася? Базікай, базікай, дурна, а діло хай само робиться (Панас Мирний); Ні, бувайте здорові, а то я розбазікалась без краю (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
4. розбазікатися — РОЗГОВОРИ́ТИСЯ (захопитися розмовою, говорити охоче, довго), РОЗБАЛА́КАТИСЯ розм., РОЗГОМОНІ́ТИСЯ розм., РОЗБЕСІ́ДУВАТИСЯ розм., РОЗМО́ВИТИСЯ заст., РОЗБАЛАГУ́РИТИСЯ розм. рідко, РОЗГУТО́РИТИСЯ діал.; РОЗМОЛО́ТИСЯ фам., РОЗБАЗІ́КАТИСЯ зневажл.  Словник синонімів української мови
5. розбазікатися — Розбазікатися, -каюся, -єшся гл. Разболтаться, разговориться. Перше сидів смутний, а далі як розбазікався, то аж нудно стало.  Словник української мови Грінченка