розбазікатися
РОЗБАЗІ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док., зневажл.
Захопитися базіканням, забувши про все інше.
– Та що ж се я розбазікалася? Базікай, базікай, дурна, а діло хай само робиться (Панас Мирний);
Ні, бувайте здорові, а то я розбазікалась без краю (Леся Українка);
Поручник Дуб розбазікався про надзвичайне враження, яке на нього справила ця зруйнована війною країна (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
// Почати базікати, говорити не те, що треба.
А хто годував їх [воїнів], як не ці жінки, хто від зорі до зорі працював для фронту..? Вони, звичайно, вони. А він розбазікався, такий невдячний! (О. Гуреїв);
Як тільки хтось із бійців нарікав на погану їжу в запасному полку, лаяв причіпливих командирів.., йому говорили: – А чого це ти розбазікався? Хочеш до Махоткіна? – і боєць відразу ж затихав (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)