розбентежений
РОЗБЕНТЕ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розбенте́жити.
Спокійні роздуми його ніби трохи остудили Богдана. Але навіть коли й полягали, то ще довго не могли заснути, розбентежені, розбунтовані пережитим за день (Гончар, Людина.., 1960, 24).
Словник української мови (СУМ-11)