розбирання
РОЗБИРА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розбира́ти 1-4, 10, 11.
Вже йде та непевна справа — розбирання жеребків (Л. Укр., III, 1952, 555);
Я тільки міцніше стиснув гвинтівку і вперше відчув, що це — зброя, а не річ для вивчення, розбирання, складання, чистки і носіння на плечі (Багмут, Записки.., 1961, 7);
Віддав [полковник] наказ зібрати все населення міста для розбирання руїн (Собко, Запорука.., 1952, 10);
Провів [М. К. Гудзій] справді колосальну роботу по розбиранню величезної кількості рукописів письменника [Л. Толстого] (Рад. літ.-во, 3, 1957, 35).
Словник української мови (СУМ-11)